Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації

Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?»

Те, що знання є для людини найбільшим багатством, ні для кого не секрет. Освіченому, розумному, інформованому підкорюється не одна вершина в житті. Цей вантаж не тягне рук, не давить на спину, бо завдяки йому у їх власника виростають крила, що допомагають не спіткнутися і не піти по життю манівцями.

А ще в людини є талант – найвища цінність, з якою не позмагаються усі матеріальні коштовності. Бо то є безцінне зерно значущості і вагомості людського життя. Талановита людина – щаслива людина. Вона бачить світ інакше за інших – глибше, яскравіше, небуденно, зрить у самий корінь і допомагає іншим бачити невидиме і відчути невагоме.

Таких людей багато, але зустріти їх непросто. Проте є місце, де такі таланти збираються разом не задля того, що бути поряд, а щоб навчати. І навчати не будь-кого, а дітей. Таким місцем і служать заклади позашкільної освіти. Наш Центр є одним із них. Керівники гуртків наші – усі, як один, талановиті. Але вирізняється з-поміж них Ганна Іванівна Ожоганич. Творіння її рук та вироби її гуртківців закарбовуються в пам’яті надовго. Бо в кожен з них майстриня владає часточку тепла своєї душі. Цьому вчить і своїх вихованців. Тому і приносять її учні вагомі перемоги з обласних та Всеукраїнських конкурсів-виставок.

Так сталося і цього разу. Ранковий дзвінок організаторів Всеукраїнського конкурсу малюнків та фотографій «Що для мене Україна?», приурочений цьогорічному Дню Незалежності України, сповістив юну Сарай Мирославу, вихованку гуртка «Декоративно-образотворче мистецтво» ХРЦНТТУМ Хустської РДА (керівник Ганна Іванівна Ожоганич), що працює в Заломській ЗОШ І-ІІ ст., про перемогу – її фотографія «Вівці мої, вівці» у категорії «Фотографія», за тематикою «природа України» посіла перше місце. До речі, Мирослава – єдина переможниця конкурсу від Закарпатської області.

Радіємо здобуткам десятирічної школярки із Залома, гордимося досягненню її керівника гуртка Ганни Ожоганич. Бути першою на всю-усеньку Україну – це, як стояти на вершині Говерли: під ногами твердь рідної землі, над головою – простір небес. твори, рости, дерзай, дитино! Радій, наставнику, бо маєш ще одну підкорену вершину!

І нехай віють над головами вітри адміністративно-територіальних змін і відчуваються фінансово-юридичні нововведення у пахощах педагогічного осіннього золота, та, попри все, не переведуться на землі русинській талановиті діти та мудрі їх наставники, що збиратимуть докупи ці Божі іскорки дитячого натхнення та щирого захоплення красою Землі Срібної, аби її описати, відтворити, увічнити у своїх роботах. Нехай ростуть гуртківці, зростають їхні таланти та розвиваються уподобання під благодатним сонцем позашкільної освіти. Нехай будуть щасливі їхні керівники-педагоги, що вміють вишліфувати самоцвіт дитячого таланту до яскравого блиску і витонченої гри кольорів шляхетної самоповаги.



« повернутися до списку новин